Це була дуже крута подорож з яскравим сонцем і чудовою погодою, наповнена весняними квітами і вражаючими краєвидами, в колі прекрасних людей на території дуже цікавої і колоритної Румунії!
Наш маршрут починався з села Кривий, де живуть етнічні українці, такі ж гуцули, як і по нашу сторону кордону)
В перший день ми піднялись до мальовничого озера Віндерел, дорогою до якого вже бачили перші поля крокусів, що закривались до сну, знайшли дуже рідкісну квітку – еритроній собачий зуб, милувались вечірнім Попом Іваном Мармароським і Фаркау.
На ранок ми прокинулись в мега красивому місці! Озеро має дуже круте розміщення на висоті близько 1650 м, між вершинами Фаркау і Міхайлека з краєвидом на два Попівани – Мармароський і Чорногірський!
Оскільки Фаркау тепер стає популярним, ми вперше тут зустріли туристів, ще й так чимало (в минулих наших походах сюди в січні і жовтні ми не зустрічали жодного туриста). Тож зранку, поки всі наші сусіди спали по наметах, ми попили кави і пішли на Фаркау. Це було чудове рішення, бо ми там були самі і в тиші могли насолоджуватись красою Українських та Румунських гір)
Повернувшись в табір ми поснідали, зібрались, привітались з усіма наявними в околицях Фаркау співвітчизниками, і вирушили в місця, менш популярні, але не менш красиві) Спочатку нас чекала вершина Міхайлека, з якої краєвид можливо навіть цікавіший як з Фаркау, а далі просто безмежні, а місцями дуууже густі поля крокусів. Петросул Бардау ставав все ближче)
Далі був крутенький спуск, знайомство з місцевими вівчарями і їх грізними псами, треба відмітити, що останні на совість виконують свою роботу)) Румунські гуцули з села Поляни, ще до Юрія вже вийшли на нижні полонини. Знову ж – колорит і краса в повній мірі!
Ми спустились аж в долину, перейшли через хутір села Поляни, сказали “Добрий день” кожному жителю, і мабуть були ще тим здивуванням, а діти повсюди бігли за нами і кричали “бобо”, довго ми ламали голову що то значить) А на наступний день нас чекав підйом на хребет Петросула Бардау.
Стежка до Потросула Бардау, то окреме “вау” і ексклюзив) тут рідко ступає нога туриста, ми йшли полонинами, хащами через сніги і через жереб, а краєвиди відкривались дуже красиві. Масив Трояги дуже близько, крута Родна проглядалась вже значно краще, як з Фаркау) і все ще добре видно було Українські гори – Чорногору і Піп Іван Мармароський, а з самісінької вершини Перосула Бардау так близько, просто навтроти український Чивчин.
Милуючись вечірніми горами і заходом сонця ми повернулись на наше місце ночівлі.
Зранку ми поснідали і почали спуск в село Поляни, і надалі місцеві дивувались нам більше ніж ми їм, діти навколо кричали “бобо”…
Потім була дорога додому. Вже в Солотвино ми дізнались, що “бобо” означає “привіт”)
Ось так минули 4 дні в Румунії, хоч і побували ми на території етнічних українців і місцями це все нагадувало наші рідні гори, але все ж ми отримали багато вражень і нової інформації, побачили як вже класичний Фаркау, так і нові, досі незвідані нам стежки Петросула Бардау!
Атмосферу походу завжди роблять люди, в цьому випадку це було як локально, так і за межами нашої групи – ми круто провели час разом, в колі чудових людей, а заодно отримали купу емоцій від спілкування з місцевим населенням)
Дякую за участь і мега крутий похід! До нових подорожей)
TroyanTrekking 