В горах весна! Хоч ще й так багато снігу і крокуси вилазять з замерзлої землі з запізненням на кілька тижнів, але вже відчувається весна)
Першого дня Гори нас зустріли похмурим небом, хмари лягали на Чорногору… Але коли ми прийшли на місце ночівлі на полонині Болота, погода стала налагоджуватись і ми півдня відпочивали, насолоджувались прекрасним краєвидом на Чорногору, сушились, кавували, а ввечері смажили шашлик! Так в дводенних походах ми дозволяємо себе потішити смаженим на вогнищі м’яском!
А взагалі одна з найголовніших причин йти на Кострича – це краєвиди, особливо панорама Чорногори – найвищого хребта Українських Карпат! Вид на Чорногору супроводжує протягом всього маршруту. Як же чудово було спостерігати з нашої полонини де ми розташувались, як змінюється небо протягом доби, як хмари то підіймаються, то накривають Чорногору, як світло вимальовує рельєф вершин…
Другого дня погода була геть різна, але чудова. Ми продовжили рух хребтом милуючись краєвидами, дивуючись як розтанув за ніч сніг на верховинських горбах… А найбільшою радістю стали крокуси на південних схилах гори Хедя, де земля вже була розігріта сонячними променями, малесенькі бутони щойно почали витикатись з землі і з-під снігу… Ми таки їх знайшли – найперші крокуси на полонинах)
Хай весна тільки приходить в гори, і для омріяних крокусів цьогоріч було зарано, це були просто неймовірні вихідні на безлюдному Костричі! За тиждень туди прийде дуууууже багато туристів, а зараз крім нас були лиш Гори!
Дякую учасникам походу, що мужньо топтали мокрий глибокий сніг і що з перших кілометрів стали великою дружньою сім’єю, без вас цей похід не був би таким крутим! 🙂
TroyanTrekking 