Мармароси 17-19.05.2019

Це був чудовий похід – ми побачили весняні гори у всій красі, вони були похмурими і дощовими, квітучими і сонячними, а також неодноразово нагадували про силу природи і стихій.

Наш похід розпочався в селі Ділове з реєстрації в прикордонників, після чого ми одразу вирушили в гори. Першою визначною точкою на маршруті був найвищий в Українських Карпатах водоспад – Ялинський (26 м). Він не такий доступний як решта водоспадів в наших Карпатах – до нього веде стрімка вузенька стежка буковим лісом, місцями наче через джунглі, а потім раптово впирається просто в стіну води водоспаду. Весна – прекрасний час для його відвідин, коли водоспад потужний і повноводний, а ліс навколо яскраво-зелений. Тут ми відпочили і пообідали. 

Буревії цієї весни “добре попрацювали” в Карпатах. Навіть в підніжжі Ялинського водоспаду лежали нещодавно повалені дерева, а вище нього все просто вкрите ними і нам довелося трошки пошукати стежку серед буреломів.

Далі старим траверсом ми вийшли на основний маршрут і до сутінків вже були на улюбленому місці за Лисичою полониною. Ми розклали намети і спостерігали красивий захід сонця. 

На ранок другого дня доки ми пили каву, снідали і збиралися, дощ то капав, то переставав. Проте не було туману і було видно гори. Дійшовши до підніжжя Попа Івана Мармароського ми залишили наші рюкзаки і сходили на вершину без них. Попіван був похмурим і зустрів нас вітром з рясним дощем. І хоч за стіною дощу вже не було видно Чорногори і Румунських Мармарос, тут було по-своєму прекрасно і атмосферно. 

Потім ми прийшли в туристичний притулок над полониною Лисича, трішки відпочили, поприбирали, просушилися і пообідали. Вирішили ночувати тут. Ввечері випогодилося і ми пішли на Берлибашку. Берлибашка на відміну від Попа Івана Мармароського була привітною, ми години зо дві сиділи на її вершині і милувалися як змінюється вечірнє світло і як хмари “поглинають” Чорногору і Свидовець. А ввечері ми назбирали трішки дров і посиділи біля багаття. 

В останній день походу було безхмарне небо і шалена спека. Ми спускалися з гір долиною річки Великий Берлибаш, що бере свій початок десь зі схилів Берлибашки. Любимо ходити долиною цієї річки, бо тут є красиві скелі і цей маршрут менш популярний. А цього разу гірські стихії додали трохи “екшену” і несподіванки – крім вже звичних свіжих буреломів зверху, на нас чекали нові випробування в нижній частині ріки. Після весняних повеней ріка розлилася, змила дорогу і в кількох місцях змінила русло. І хоч вона здавалося не така й велика, проте потік був дуже сильний і бурхливий. Ми 5 разів проходили його вбрід. Кілька раз нам допоміг чоловік в гумових чоботах, який разом з своєю донькою також спускався долиною Берлибашу. 

Дякую всім учасникам за цей похід весняними Мармаросами!

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s