Трансільванія. П’ятра-Краюлуй 18-22.07.2018

…Ми їхали широкою долиною по шосе, а зліва від нас здіймався величний Фагараш, ховаючи свої вершин в хмарах. Потім ми повернули на Трансфагарашську магістраль і в’їхали в ті ж хмари…

А зранку прокинулась неподалік найвищої точки Трансфагарашу, від того, що через один з наших наметів текла річка)) Оскільки погода тут обіцяла бути стабільно дощовою і туманною (в чому вже не було ніяких сумнівів), ми вирішити змінити маршрут і втікти з Фагарашу…що ми і зробили)

Тож на що ми поміняли найвищу гору Румунії і попередні плани? – на вузький і стрімкий хребет П’ятра-Краюлуй, чому – дивіться нашу фоторозповідь і ви зрозумієте)

Ми приїхали в підніжжя П’ятра-Краюлуй, першим ділом просушилися на сонечку, так тут, в долині було сонечко, а високі хребти зачепили за себе хмари на багато днів… 

Пообідали і вже під вечір вирушили нашим новим маршрутом, який спочатку пролягав однією з найвідоміших тут локацій – каньйоном Зарнештілор! Дуже красиве місце, хоч дощ достав нас і тут, але вже ніякі хмари не могли сховали від нас краси)

Заночували ми в підніжжі найвищої вершини масиву  – Ла Ом (2238 м), в закинутій вівчарській хаті, яка стала дуже вдалим прихистком, адже дощ продовжував йти. Зранку ми пили чай з ягід і ялинки, дивилися на дощ і майже до обіду чекали коли він припиниться, щоб стартувати. Втім нам пощастило – дощ стих і ми вирушили – попереду Ла Ом і хребет П’ятри)

Вершини П’ятра-Краюлуй так само були в тумані, але головне – вже не було дощу,  а ми долали останні 1,5 км до Ла-Ом дуже красивою і дууууже стрімкою стежкою)

Далі були 3 кілометри хребтом – які виявились ще тим випробуванням для тих хто боїться висоти, адже тут дуже вузький гребінь і постійна потреба перелазити по камінню то вверх, то вниз. А густий туман, який не давав побачити що чекає за наступним “поворотом”, можна сказати й рятував, бо не давав побачити глибини урвищ, які супроводжували нас з обох боків гребня. Добре, що маршрут тут дуже добре маркований і пощастило, що не було дощу) Потім був такий же стрімкий спуск по сипучому камінню вниз, на цьому спуску ми навіть натрапили на одну (єдину?) віа феррату.

Прокинулись ми знову в підніжжі П’ятри, хмари і далі ховали вершини, але в нас було сонце. Це був останній ходовий день – на нас чекав спуск в цивілізацію, через ще один каньйон, але вже не такий доступний як перший, а дуже стрімкий, стежкою по сипучому камінню, серед неймовірно прекрасних високих скель!

І на завершення – прекрасний вид на червоні дахи містечка Зернешті в долині – нашу фінішну точку. Над горами, звідки ми щойно спустились й далі нависали хмари, а зовсім поруч йшла потужна злива.

Останній вечір ми провели в прекрасному Брашові – гуляли вуличками старого міста.

Ця подорож видалась справжньою пригодою, ось так не заплановано ми дослідили один з найцікавіших румунських масивів – хребет П’ятра-Краюлуй, наповнений каньйонам і стрімкими скелями, цікавий навіть в тумані і не схожий ні який інший карпатський хребет! Від дуже компактний відносно сусіднього Фагарашу, але тут кожен метр вартий кілометра в інших масивах! І ми сюди повернемось обов’язково!

Дякую учасникам походу за те що мужньо долали такий непростий маршрут і що підтримували і піклувались один про одного, за незабутню пригоду в дружній компанії! З вами хоч знову на П’ятру )))

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s