Роднянські Альпи 1-4.05.2019

Це був один з тих небагатьох походів, коли не вдалося пройти все заплановане, проте ми  гарно погуляли горами та побачили гірську весну у всій красі. На високогір’ї ще була справжня зима – сніг цьогоріч в Карпатах тане повільно, а до нашого приїзду ще й підсипало багато свіжого. А в долинах все було вже яскраво зелене і цвіли сади.

Перший день походу почався пізно і в нас був коротенький маршрут до водоспаду Каскада Кайлор, на галявині біля якого ми стали на ночівлю. Дорогою до водоспаду ми бачили багато свіжо повалених дерев – наслідки буревію напередодні.

На другий день ми ще раз помилувалися водоспадом Каскада Кайлор, весною він дуже крутий, повноводний і потужний, та почали підйом. На полонинах було дуже багато крокусів, шкода лиш що вони були закриті через пасмурну погоду. З висоти 1600 м снігу під ногами ставало все більше і з неба, замість дощу, також падав сніг. Хмари то трішки відкривали вид на гори, то знову закутували простір навколо нас густим туманом. Ми вийшли на гору Галатулуй (2048 м), а після неї повернули назад. Довелося прийняти таке рішення, так як ми дійшли до небезпечної ділянки (вузенької перемички з величезними надувами і карнизами), а попереду на нас чекала ще не одна така ділянка (кілька великих траверсів по північних схилах, де лежало ще дуже багато снігу), туман  на висотах біля 2000 м був густий, на годиннику вже була 16:00, а попереду ще 8 важких і небезпечних кілометрів. Тому засмучені ми потоптали назад.

На спуску з хребта навіть пробивалося сонце, але вершини незмінно були в хмарах. Цього разу на ночівлю ми зупинилися в вівчарській колибі в дуже чарівному місці, з краєвидом і можливістю підсушити взуття і спорягу.

Зранку третього дня була чудова погода, але гори все ще були в хмарах. Ми поснідали, попили каву з краєвидом, а потім зібралися і почали спуск. Це місце було настільки класне, що покидати його не хотілося. Та нам потрібно було втілювати в життя спробу вийти на П’єтросул, до якого ми хотіли дійти по хребту та довелось повернути назад напередодні. Спускалися ми новим маршрутом і види там були просто шикарні – ми милувалися Родною в хмарах і розгледіли місце, де починається водоспад Каскада Кайлор. Він має висоту понад 100 м і знизу, біля самого водоспаду, його повністю не видно.

Потім ми переїхали в центр Борші і почали підйом безпосередньо до П’єтросула. Було дуже спекотно і нарешті було видно скелясті засніжені вершини, які на фоні квітучої і зеленої Борші виглядали дуже красиво. Але коли ми піднялися вище, вітри принесли зливи. Ми ледве встигли пообідати на підйомі та були змушені перечікувати сильний град під деревом. А вже біля 18:00 ми були в підніжжі П’єтросула біля метеостанції, де в нас була запланована ночівля перед ранішнім підйомом.

В останній день походу ми встали на світанку і почали підйом. Вийшли вище озера Єзерул, на висоту 2000 метрів, і знову були вимушені повернути – попереду був глибокий мокрий сніг в кулуарі та густий туман в повітрі. Тільки заради того, щоб постояти в тумані на вершині було прийняте рішення не ризикувати. Ми спустилися в Боршу і поїхали додому.

Сумно не пройти запланований маршрут, але краще не ризикувати і відступити, щоб мати можливість сюди повернутися за кращих умов)

Дякую всім учасникам за мужність, витримку, чудовий настрій і компанію! Це були чудові 4 дні в Румунських Карпатах 😊

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s